Лідія ГРИЦАК, смт. Заводське Чортківського району
Багато чудес є на землі. Для нас, християн, найбільшим дивом і захопленням є непроминальна любов Христа і ні на мить незгасаюча любов Марії. Марія, як Обручниця Святого Духа, феноменом близькості з нами від Різдва до Успіння огортає нас найсвятішою любов’ю, особливі прояви якої відчутні в місцях Її з’явлень по всьому світі, для нас українців – у Зарваниці.
Небесну Богоматір український народ шанує ще від Володимирового Хрещення, бо Вона уособлює земну Матір – продовжувачку і берегиню нашого народу. На основі скупих історичних записок та народних передань Зарваниця існувала в княжому періоді вже у XII столітті. Основна причина глибокого масового потягу людей різного духовного рівня, віку, соціального статусу, національної та конфесійної приналежності до Зарваниці є золототкана світлоносна ікона Зарваницької Матері Божої із Дитятком Ісусом на руках. Власне ця чудотворна ікона є духовним серцем Зарваниці. Хто її молитовно споглядає, той досвідчується присутністю Бога.
Саме завдяки іконі Зарваниця, що є не тільки чарівним природнім краєм Галичини, Поділля і всієї України, передусім стала скарбницею Божих ласк, всесвітньо відомим духовним центром. Вона, як усе високе, починається з власного серця.
Духовний розвиток та відновлення християнських традицій – необхідна умова державності. В розбудову цього воістину райського куточка вкладено багато коштів, знань, здібностей, праці людей. У часи лихоліть перестраждала численна кількість віруючих УГКЦ, аби захистити це Божественне місце від вандалів. Через простори благословенної української землі до Небес вознеслася незмірна сила молитов духовних і світських осіб. Усе це творилося і твориться на славу Божу, на прославу Богородиці. Та в порівнянні з усіма справами й подвигами віруючих вдячність і відповідь Марії є незрівнянно більшою. За всі століття налічуються тисячі свідчень простих і знатних людей про чудесні зцілення душі й тіла в цій всенародній святині, завдяки Божественному Материнству. Є чимало свідчень про неодноразові з’явлення Марії багатьом паломникам у Зарваниці, які в роки переслідувань у різний час, місце, спосіб бачили дивну ясність, немов срібну сітку, а у ній Матір Божу Зарваницьку з Дитятком Ісусом на руках, коронованих, як на іконі.
Все починається зі споглядання ікони. Зарваницька ікона Божої Матері – одна з найдавніших чудотворних ікон України, де їх налічується майже 150. Вона належить до Богородичного іконографічного типу Одигітрія, що в перекладі з грецької означає Провідниця, яка веде до Свого Сина. У цім непростім житейськім морі Богородиця дійсно є Провідницею до Неба: чим сильніші шторми і бурі вдаряють по нашому кораблі життя, тим міцнішу руку допомоги Вона, Мати життя, нам подає, щоразу глибше єднаючи з Христом, неустанно молячись за всіх. Багато видимих знаків подає і вимолює для своїх почитателів вже тут, на землі.
З досвіду мого особистого паломництва до Зарваниці протягом багатьох років, що пережила сама, пропустила через призму власного серця, що чула від різних людей, які приходять чи приїжджають до Зарваниці, виникло бажання поділитися цими враженнями та досвідом. Зі спостережень, опитувань можна зробити висновок, що поміч Матері Божої Зарваницької дійсно безмежна, але з іншого боку – люди ще багато просять про матеріальні блага, тобто у них переважає матеріально-прохальний механізм, над покаяльним і значно менше намірень та вдячних молитов. Хто з якими намірами приїжджає до Зарваниці, кожен знайде, що шукає: матеріальне, фізичне, інтелектуальне, духовне – рано чи пізно знайде там Бога. На прощі люди йдуть та їдуть різним транспортом, на велосипедах, стікаються, немов водні гірські потоки, так спраглі Бога линуть до Зарваниці.
Особливо потішає велика кількість молоді на молодіжних та родинних прощах. Є люди, котрі не пропускають відпусту протягом багатьох років; є такі, що неодноразово за відпустовий період подорожують до Зарваниці. Так, п. Марія Клевчук із Заліщицького району, якій виповнилося 83 роки, не пропустила жодного щорічного відпусту упродовж всього життя. Завжди ходила, а в останні роки вже їздить. Є люди, які вперше відвідують Зарваницю і їх число зростає.
Багато наших краян, намагаючись самостійно справитися зі складними життєвими ситуаціями: оздоровити тіло чи душу, покращити матеріальний стан, знайти працю тощо – пішли не в тому напрямку за допомогою, витратили чимало коштів, часу, сил, здоров’я, звертаючись до різних екстрасенсів, «цілителів», ворожок і не отримавши допомоги або ще більше нашкодивши своїй душі і тілу і своїй сім’ї – прибувають до Зарваниці, як до останньої надії, де знаходять правдиву допомогу у Матері Божої Зарваницької, бо Вона – колиска невимовної Материнської Любові, надія навіть безнадійних: «що в людей неможливе, те можливе у Бога» (Мк. 10,27). Любов Марії настільки сильна, що не залишає без уваги найменшого прохання прочан. Неможливо пояснити, скільки в Зарваниці відбулося звільнень від нарко-, алко-, тютюнової, комп’ютерної та інших залежностей, скільки збережено життя діточкам, матері яких мали зробити аборти. Скажімо, п. Лідія Мироник, яка після прощі зберегла четверту дитинку у 49-тирічному віці, маючи уже трьох дорослих синів, народила донечку, яка стала вчителькою і тепер, на схилі літ доглядає маму. Щаслива жінка дякує Зарваницькій Матері Божій, що допомогла їй у вирішальну хвилину зробити правильний вибір.
Із Зарваниці люди повертаються оновленими. Під сяйвом Зарваницької ікони, черпнувши зі Святого джерела живої води, кожен несе той скарб у свої домівки, родини, на місця праці.
Неможливо оцінити, яка роль Марії у нинішній час поглиблення секуляризації суспільства. Мати Божа Зарваницька, забираючи болі, тривоги, хвороби, проблеми, взамін вимолює у Свого Сина Ісуса благословення для нас, діє, як повне ласки і благодаті джерело.
Дією Святого Духа множиться чудодійна сила ікони згідно з Божим Провидінням, укріпляється віра, ощасливлюється доля усвідомленням щастя в його духовному розумінні.
Мати Божа Зарваницька дарує справжнє життя «Прийми його, відгукнись!» – це має бути гаслом усіх людей, що живуть в Україні. Завдяки численним паломникам майже з усіх областей нашої держави та з діаспори, слава Марії, Божа благодать, наче проміння сонця, яким є Сам Христос, освітлює та освячує серця людей по всіх теренах української землі і далеко за її межами. А разом з усіма Марійськими центрами в усьому світі утворює один суцільний Святий Покров і є для всіх нас щитом спасіння у цей складний час.
P.S. Народившись на Київщині і нічого не знаючи про Бога, окрім незмовкаючого в дитячім серці відчуття, що Він є, але дуже таємничий, у 18 років уперше в житті, будучи студенткою одного зі столичних інститутів, з цікавості зайшла до Божого храму, це був Володимирський собор. Захопившись його красою, але нічого не розуміючи там, поспішила на заняття. Коли переїхала жити на Тернопільщину, до церкви ходила, як усі, лише на великі свята. Йдучи власною дорогою падінь і піднесень, коли з чаші болю, непорозумінь, замкнутості в собі вилилися краплі, що переросли в кульмінацію, раптом неочікувано для себе, вперше на четвертому десятку літ, за покликом Бога, Марії і власного серця, пішла до Зарваниці, щоби перепросити за особисті гріхи, побачити, що то за «дивна» Зарваниця, що про неї так багато говорять люди. Те, що побачила і пережила перевершило мої уявлення про це благодатне місце на землі, де виліковуються тіла, воскресають душі, скупані Материнською Любвов’ю у тайних ліках святого Зарваницького джерела воістину живої води. Марія привела мене в лоно УГКЦ, яку вважаю ідеально прийнятною Церквою для всіх, хто має українське коріння не тільки за національною приналежністю.
Зустріч з Матінкою Божою Зарваницькою спонукала мене переосмислити своє життя, пізнати справжні цінності, друзів. Як результат цього початку просвічення Божим світлом і початок глибокої переміни серця – закінчення Католицького університету, витримання випробувань та відкриття Бога всій моїй родині, більшість членів якої висповідалися з усього життя, а батьки, з мого переконання, у 60 років взяли шлюб, чесно й вірно проживши у парі все життя.
Марія показала, як Бог сильно любить Своє створіння, проте багато сховано від мудрих світу цього, а відкрито немовлятам, як глибоко потрібно очиститися кожній людині, щоб удостоїтися ласки вічно жити з Богом. Богородиця наголошує на постійному наповненні любов’ю, бо коли в серцях немає любові – в них нічого немає. Тож нехай у цій земній подорожі і на теренах Вічності в наших серцях процвітає любов.
«Любов довготерпелива, лагідна, не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить. Любов ніколи не переминає» (І Кор. 13, 4-8).
