«Радуйся здійснення задумів Сотворителя»
Тропар свята
Торжественний заклик, радісні слова, превелике славослов’я, яке віддає свята Церква Пречистій Діві Марії, святкуючи пам’ять Її першого входу в Єрусалимський храм.
Як тільки ми прийшли на цей світ, уведено нас до Божої святині, де під час хрещення відреклися світу та диявола й стали синами Всевишнього. Однак після входу настало відведення багатьох християн від Бога, які, забувши про свого Сотворителя та Відкупителя, затерли у собі образ і Його подобу.
Передусім зауважу: вже сама природа, вроджене почуття зобов’язує родичів дбати про добре виховання своїх дітей. Пророк Мойсей в одній зі своїх книг щодо цього дає таку вказівку: «Ти ж накажеш про них (заповіді) твоїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті і йдучи в дорогу та лягаючи й встаючи». Отже, згідно з цими словами Пророка, релігійне виховання дітей полягає у щоденних бесідах родичів про Бога і Його святу волю, які потрібні людині на кожному кроці життя. Враження дитячих літ не стираються ніколи. Дитя, у молоду душу якого завчасно прищеплено релігійні поняття, буде зростати у побожності та чесності, і той внутрішній добрий голос буде відгукуватися в ньому з пересторогою; він буде для нього опікуном та охоронцем і не дозволить потрапити на бездоріжжя беззаконь та гріха.
Ширшу релігійну освіту подає Церква через своїх служителів-священиків, тому родичі зобов’язані приводити дітей до храму на заняття катехизму, аби вони зрозуміли важливість Богослужінь, любили та цінували рідний обряд.
Не менше треба дбати, щоби діти отримали належну шкільну науку, їх слід приготовляти до майбутнього стану або способу життя, змалку привчати до праці, не допускати лінивства і розпусти, які є причиною загибелі молодих людей.
Ще кілька слів про важливу умову доброго виховання дітей – про добрий приклад. Прислів’я говорить: «Слова порушують, а приклади притягують». Це прислів’я цілком справедливе, адже вся наука даремна, якщо вона не підтверджена справами, вчинками. І навпаки, якщо мудре слово підкріплене добрими справами, тоді воно має сильний вплив на людську душу, особливо на дитячу.
Святий Купріян з цього приводу писав: «Недосвідчене дитя радо вступає у слід старших людей, передусім родичів; у цьому вбачаємо особливе бажання наслідувати у всьому родичів, а їх спосіб життя ставити собі за взірець, за правило. Якими обачними мають бути родичі в усіх своїх словах, вчинках і справах, аби не згіршити дітей. Що допоможе наука про те, що треба хвалити Бога і Його боятися, якщо діти не бачать побожності і остраху Господнього у вчинках родичів; що дасть нагадування, щоби не говорити поганих слів, коли родичі вживають простацьких, грубих слів; яку користь принесе пересторога, щоби діти не говорили неправди, якщо вони приходять до переконання, що й родичі часто-густо минаються з правдою?»
Не так, дорогі у Христі, треба чинити. Якщо хочете, аби ваші діти любили все те, що є добрим, то самі показуйте ділами, що є достойне любові, і доводьте, що гріх є великим злом, великим нещастям для людини. Якщо хочете, аби ваші діти зростали у мудрості і ласці перед Богом та людьми, то нехай і ваше життя буде на славу Божу та користь людям. Якщо хочете, щоби Боже благословення спочивало на ваших дітях, то заслуговуйте його для себе власним життям.
