Божественну Літургію з нагоди відкриття Собору очолив о.-митрат Іван Сивак, настоятель храму св. Миколая Чудотворця у м. Теребовля, та о. Віталій Козак, архиєпархіальний координатор зі стратегії розвитку УГКЦ. Після Євангелія було зачитано пастирське послання архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського кир Василія Семенюка з нагоди зібрання, а відтак о. Віталій Козак пояснив присунім регламент собору та окреслив завдання, які слід реалізувати. Традиційно, учасники слухали доповіді та дискутували над темами: Боже Слово і катехизація, Літургія і молитва, служіння ближньому, екологія і Церква, молодь і Церква, мирянські рухи.
Передсоборове засідання відвідав владика Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський. Архиєрей побажав присутнім плідної праці та закликав роздумати над способами піднесення духовного рівня парафіяльних спільнот й можливими шляхами їх оживлення. Архиєрей сказав, що «священик повинен не тільки відправляти Святі Літургії та виконувати треби, а іти до людей. Вірні повинні спільно зі священиком вирішувати парафіяльні справи на парафіяльній раді для добра Церкви Христової». Окремо закликав молитися за Україну та запросив усіх на Всеукраїнську прощу до Зарваниці 19-20 липня.
У вступному слові о. Іван Довгошия, декан Теребовлянський, зазначив: «Ми зібралися, щоб поділитися життям своєї парафії, показати, що вона насправді є живою, а якщо вона спить, то розбудити її до життя з Христом». Відтак відбувся перегляд короткометражного фільму на тему «Жива парафія», а о. Віталій Козак дав додаткові роз’яснення складових живої парафії.
Першу доповідь виголосив о.-митрат Іван Сивак на тему «Парафія – місце ділення дарами». Священик говорив про значення Святої Літургії, як великого Таїнства Церкви: «Життєдайна сила Христової присутності пульсує у кожному церковному богослужінні, пронизуючи таким чином ціле наше життя. Вершиною богослужбового життя є Таїнство Євхаристії — подячне святкування єдності з Христом у його таїнственному тілі. Все літургійне життя Церкви спрямоване до цього основного молитовного Таїнства — участі у Його Тілі і Крові… Йдучи на Службу Божу, кожен християнин повинен розуміти, що там, в Церкві, на престолі його чекає Господь і Спаситель, що він, входячи до храму, ніби приступає на Голгофі до Господа, розп’ятого на хресті…»
Доповідач проаналізував частини Божественної Літургії та зазначив, що вона є засобом наближення до воскреслого Ісуса Христа. Священик сказав, що на Літургії багато речей «сховано від наших очей, проте ми бачимо Христа у таїнственних матеріальних знаках. Ми бачимо хліб, вино й ікони. Ми чуємо голос Христа в голосі диякона чи священика, коли вони читають Євангеліє. Коли ми молимось під час Літургії, Христос молиться з нами. Літургія є спільним ділом Христа і його Церкви. Наші молитви є марними без Христа… У давній західній Літургії існував гарний літургійний вислів перед причастям: “Прийміть те, чим ви є, станьте тим, що ви приймаєте – Тілом Христовим”.
Мирянка Марія Петрик у другій доповіді говорила про важливість катихетичного служіння на парафії. За її словами, «воно, в першу чергу, є постійним процесом входження в усі Таїнства Церкви. І це стосується не тільки дітей. Постійна і безперервна у віковому сенсі катехизація дітей, молоді, дорослих і старших – необхідна умова живої парафії. Кожен вірний має обов’язок і потребу щоразу глибше пізнавати правди віри протягом свого життя, а духовенство не повинно уникати обов’язку навчати віри своїх вірних не лише проповіддю, але й катехитичним служінням».
Отець Володимир Топоровський, декан Зарваницький, у доповіді на тему «Служіння ближньому» звернув увагу на важливі думки Блаженнішого Святослава, Глава УГКЦ, на тему служіння ближньому із його пастирського послання на тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Також вказав основні підстави служіння ближньому, аналізуючи життя ранньої Церкви та епізоди зі Святого Письма. «Служіння ближньому випливає з нашого закорінення в Христі. Діяльна любов до ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Лише віра чинна любов’ю провадить до спасіння».
У короткому історичному екскурсі про харитативну діяльність Церкви доповідач звернув увагу на підстави доброчинності, про які говорили та реалізували у своєму житті такі відомі церковні постаті, як св. Василій Великий (власне він започаткував будинки для убогих, сиріт та безкоштовні лічебниці), св. Миколай Чудотворець, блаженна мати Тереза з Калькутти, св. Іван Боско, митрополит Андрей Шептицький та інші.
У ході дискусії о. Віталій Козак зазначив: «Сьогодні диякони виконують виключно церемоніальні функції під час Святої Літургії, однак у ранній Церкві вони, власне, відповідали за здійснення служіння ближньому у потребі. Дияконія (служіння ближньому) є формою голошення Слова Божого. Сьогодні ми все структурували на різного роду інститути, які займаються харитативною діяльністю. Однак те, до чого ми повинні стреміти – створення, по-можливості, при кожній парафії свого роду «Карітасу». Це допоможе не втрачати духу дияконії та розуміння важливості такого роду служіння серед наших священиків та вірних».
Як виховати культуру поваги до довкілля серед вірних Церкви розповів у своїй доповіді о. Євген Влох, декан Микулинецький. Аналізуючи екологічні проблеми сьогодення священик зазначив: «Ми нищимо самі себе, вода та повітря – у критичному стані. Ми стали свідками незворотних негативних процесів у природі через згубну діяльність людини. Екологічні проблеми носять, по суті, антропологічний характер, будучи породжені людиною, а не природою. Тому відповіді на багато питань, поставлені кризою навколишнього середовища, містяться в людській душі, а не в сферах економіки, біології, технології чи політики. Природа справді перетворюється або гине не сама по собі, але під впливом людини». Священик вказав на різного роду катастрофи, які сталися через людське недбальство та наголосив, що Церква повинна розвивати екологічні програми, які б навчали наших вірних бережливо ставитися до навколишнього середовища. Прозвучала пропозиція виховувати свого роду екологічну моду, в першу чергу серед молодого покоління.
Доповідь на тему «Молодь і Церква» виголосив о. Андрій Козак. Священик говорив про особливість покликання молодої особи у Церкві. «Покликання кожного християнина полягає в тому, щоб стати дитиною Божою. Особливість же покликання молодої людини полягає у особливості її розвитку. Адже саме молодість характеризується творчістю, ініціативою, запалом. Без цих характеристик Церква відчуватиме брак рушійної сили, яка спонукує до поступу».
Доповідач вказав завдання, які стоять сьогодні перед християнською молоддю, а це: засвідчити присутність Христа у їх щоденному житті, і, більше того, засвідчити красу і багатство свого перебування у Бозі. «Особливість цього свідчення та його важливість полягає у тому, що місцем його є таке ж молодіжне середовище. Тому першим завданням молодого християнина є нести Христа, робити Його присутнім у середовищі своїх однолітків… Молодь є покликана до діяльної і живої участі у парафіяльному житті. Адже саме вона є найбільш творчою, винахідливою, ініціативною частиною Церкви. Однак для цього є необхідно, щоб парафія перестала бути «будинком», структурою, територією, а стала, перш за все, Божою родиною, братерством, одухотвореним духом єдності, спільнотою вірних».
Мирянські рухи стали темою доповіді о. Петра Пастуха. Священик проаналізував форми участі мирян у житті Церкви та можливі способи їх завдання у процесі оживлення парафій УГКЦ. «Миряни разом зі священиками і монашеством становлять єдиний Божий народ і Христове тіло. Те, що християни є «членами» Церкви, нічим не применшує факту, що кожен з них є єдиною й неповторною істотою, а навпаки, забезпечує й розвиває суть цієї єдності і неповторності кожного, як джерела багатства і різноманітності усієї Церкви. Бог у Ісусі Христі називає кожного власним іменем. Його заклик: «Ідіть і ви у мій виноградник” звернений до кожного особисто». Доповідач подав перелік мирянских орагнізацій, які діють в УГКЦ, та проаналізував ефективність їх діяльності у Церкві.
Після праці в групах делегати зустрічі подали координатору зібрання пропозиції для Архиєпархіального Собору, який відбудеться 11-12 жовтня у Тернополі та Зарваниці. Захід завершився подячним Молебнем.
прес-служба архиєпархії