Дорогі в Христі! Минає 2014 рік, який ми спільно пережили. У кожного бухгалтера є звичай на кінець року зводити рахунки за рік, що минув. Таким чином, очевидними стають підсумки року. Так само і ми сьогодні, переходячи поріг року нового, можемо підвести підсумки року минулого. Цей рік був справді особливим.
Це був рік, коли наш народ відновив посвяту під покров Зарваницької Матері Божої, а чудотворна Зарваницька ікона була молитовною паломницею, яка відвідувала храми міста Тернополя, вимолюючи в Бога спільно з нами миру для України та відвернення іноземної агресії. Цього року ціла наша Українська Греко-Католицька Церква згадувала 25-літню річницю своєї легалізації та виходу з підпілля. Усі разом ми згадували мучеників та ісповідників нашої віри та подивляли велич їхнього свідчення; воно надихає нас і сьогодні бути вірними свідками Благовісті Христової. Ціла наша архиєпархіальна спільнота цього року провела собор «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», де ми застановлялися над способами ефективного свідчення Христа нашими парафіяльними спільнотами, які є уособленням народу Божого у кожному місті та селі.
Особливість цього року була позначена трагічними подіями, що відбувалися на наших очах. Вони були пов’язані з “Революцією гідності”, яка розпочалася рік тому на Майдані Незалежності у Києві. Там ми бачили свідчення відданості найкращих синів та дочок нашого народу ідеалам правди та свободи, чуйні вияви солідарності та простої людяності попри увесь агресивний спротив сил зла та неправди. Особливо зворушливою була молитовна підтримка християн по цілому світі, які духовно єдналися з людьми, що відстоювали правду. Вірю, що ця молитва скріпила наш народ та вберегла тисячі людських життів. Нажаль, довелося нам брати участь у трагічних сторінках історії Майдану: оплакувати померлих та утішати людей, що втратили найближчих осіб.
Іноземна агресія та війна нею спровокована продовжила випробування наших співгромадян, в яких гартується сьогодні новий український народ. Народ, який хоч і має більш як тисячолітню історію, все ж таки покликаний Богом, щоб наново народитися. Це народження є болюче, але необхідне. З великим натхненням бачимо бажання найкращих синів України боронити зі зброєю в руках мир та спокій для своїх родин, а також гідне майбутнє власних дітей – нажаль – часом ціною власного життя. Особливим у цьому році був внесок волонтерів та усіх тих, хто добровільно за покликом власного серця відчув обов’язок допомогти своїм братам. Ми були свідками небайдужості, яка вселяє у нас надію про те, що шляхетні пориви такої великої кількості людей не будуть марними та принесуть плоди. Дякую усім нашим вірним, які долучалися впродовж року та продовжують долучатися до підтримки наших воїнів. Саме завдяки нашим небайдужим людям Тернопільсько-Зборівська архиєпархія змогла надати матеріальну, медичну та технічну допомогу українській армії більше як на два мільйони гривень, не враховуючи допомоги продуктами харчування. Вони, а не ми, підтримали наше військо, а в сьогоднішніх умовах ця підтримка рівносильна підтримці незалежності України.
Минає рік 2014, наступає новий 2015. Розпочнімо його із молитвою до Бога, прохаючи благословення для кожного нашого брата чи сестри, для цілої нашої України. Молімося, щоб Господь беріг життя кожного нашого воїна, в’язня чи біженця. Щоб Господь прийняв нашу жертву у цьому році та винагородив кожного у році прийдешньому. Щоб «Князь миру» – маленький Ісусик – який незабаром народиться у наших серцях, приніс правдивий мир нашій зраненій, але нескореній Україні. Миру усім вам у році прийдешньому!
Благословення Господнє на Вас!
†Василій Семенюк
архиєпископ і митрополит
Тернопільсько-Зборівський
