Теодор (Мартинюк) (в миру — Тарас Мартинюк; нар. 1 лютого 1974, м. Яремче Івано-Франківської області) — Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ. Доктор з канонічного права.
Народився в селі Дора, яке нині входить до складу м. Яремче, де було кілька осередків підпільної греко-католицької церкви. Релігійне виховання, перша сповідь, перше причастя були у приватній хаті бабусі, де відправлялися Літургії. Першим духівником був о. Порфирій (Павло Чучман).
Закінчив Кременецький педагогічний інститут (1993). після цього вступив до Монастиря Отців Студитів в Уневі. Філософсько-богословський вишкіл здобував у Люблінському католицькому університеті в Польщі, а після прийняття 1997 року Малої Схими, 20 січня 2000 року отримав священиче рукоположенння.
Від 2001 до 2005 року о. Теодор виконував різні служіння в Унівській Лаврі та в монастирі Святого Михаїла у Львові. Протягом наступних п'яти років навчався у Римі, захистивши 2010 року докторат з канонічного права у Папському східному інституті. Того ж року обраний ігуменом Унівської Лаври.
Від 2011 року викладав канонічне право у Папському Східному Інституті.
12 березня 2015 Святійший Отець Франциск надав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів УГКЦ Високопреподобного о. Теодора Мартинюка, СУ на служіння Єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ, надаючи йому титулярний осідок Мопти.
21-22 травня 2015 у Марійському духовному центрі в Зарваниці звершено хіротонію єпископа-помічника Теодора, яку здійснили Блаженніший Святослав у співсвятительстві з Високопреосвященним Архиєпископом і Митрополитом Тернопільсько-Зборівським Василієм та єпископом-помічником Львівським Венедиктом.
Володіє, крім рідної української мови, російською, польською, італійською та французькою мовами.
Владика Володимир Фірман народився 8 травня 1976 року в с. Зарваниця Тернопільської області (Україна).
Після навчання в Тернопільській вищій духовній семінарії 9 травня 1999 року був висвячений на диякона для Тернопільсько-Зборівської архиєпархії. 8 жовтня 2000 року прийняв священничі свячення.
Згодом вивчав релігійні науки (Люблінський католицький університет, 2004–2006 роки), агрономію (Подільський державний аграрно-технічний університет, 2011–2013 роки) та адміністративний розвиток (Український католицький університет, 2016 рік).
Обіймав, зокрема, такі посади: адміністратора (з 2000 року), а згодом ректора (з 2016 року) Марійського духовного центру «Зарваниця», віцеректора Тернопільської вищої духовної семінарії (з 2004 року) та економа Тернопільсько-Зборівської архиєпархії (з 2004 року). Періодично служить військовим капеланом-волонтером (з 2014 року).
Окрім української, володіє німецькою, польською та російською мовами.
Вислужений архиєпископ і митрополит-емерит Василій Семенюк народився 2 серпня 1949 року в с. Дора (біля м. Яремче на Івано-Франківщині) в сім’ї Марії та Петра Семенюків.
З 1969 по 1974 роки навчався у підпільній духовній семінарії. Пізніше доповнив освіту у Люблінському католицькому університеті (Польща).
У 1997 році отримав вчений ступінь магістра морального богослов’я. Одночасно навчався у Хустському лісотехнікумі, працював диспетчером газового управління в м. Яремче.
22 грудня 1974 року владика Володимир Стернюк висвятив його на священика.
У 1975 році о. Василь призначений "опікуном" зруйнованої більшовиками Зарваниці (Тернопільщина); у тому ж році з благословення преосвященного владики Володимира Стернюка стає ректором підпільної духовної семінарії.
У 1989 році о. Василя Семенюка та ще одинадцятьох священиків скерували на Тернопільщину для легалізації УГКЦ.
У 1990 році о. Василь Семенюк призначений ректором Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого; у 1993 році – протосинкелом Тернопільської єпархії.
З благословення правлячого архиєрея Тернопільської єпархії відбудовує Марійський духовний центр у Зарваниці.
10 лютого 2004 року Святіший Отець Іван Павло ІІ ухвалив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив всесвітлішого о. Василя Семенюка єпископом.
У четвер, 22 грудня 2011 року, у Катедральному соборі Тернополя Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, увів на митрополичий престіл Тернополя владику Василія Семенюка. Під час Божественної Літургії, в якій взяли участь архиєпископ Томас Едвард Галліксон, Апостольський Нунцій в Україні, архиєпископи і митрополити РКЦ, 25 архиєпископів, митрополитів та єпископів УГКЦ з України та закордону, представники православної церкви Київського патріархату, було зачитано декрет про створення Тернопільсько-Зборівської митрополії.
Від того часу Тернопіль — митрополичий осідок, Тернопільсько-Зборівська єпархія отримала статус архиєпархії, владика Василій Семенюк носить титул архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського та опікується Тернопільсько-Зборівською архиєпархією, Бучацькою єпархією та греко-католицькими парафіями Хмельницької області.
Преосвященний владика Михаїл Сабрига народився 22 листопада 1940 року у с. Бортків, Золочівського району, Львівської області.
Після закінчення школи і служби у війську у 1963 році вступив до новіціяту оо. Редемптористів у Львові і одночасно почав богословські студії у підпільній семінарії.
8 листопада 1971 року склав вічні монаші обіти.
24 лютого 1974 року отримав священичі свячення з рук митрополита Володимира Стернюка.
Його душпастирське служіння проходило в умовах постійних небезпек та переслідувань, однак Господь беріг отця Михаїла і готував до особливого служіння.
11 жовтня 1986 року таємно відбулася єпископська хіротонія, яку здійснив митрополит Володимир Стернюк.
З виходом УГКЦ із підпілля владика Михаїл був єпископом-помічником Львівської архиєпархії.
З січня 1990 року він служить у Тернополі. У 1992 на Синоді Єпископів УГКЦ було ухвалено створити Тернопільську Єпархію, а Владику Михаїла призначили її Екзархом. У 1992 році, у день верховних апостолів Петра і Павла, Святіший Отець Іван-Павло ІІ затвердив рішення Синоду.
У 1993 році була створена сьогоднішня Тернопільсько-Зборівська єпархія і владику Михаїла було номіновано її єпархом.
Помер, блаженної пам’яті Слуга Божий Кир Михаїл Сабрига 29 червня 2006 року Божого на 66 році свого життя.
