Вірую, що основний ідеал учення Христа залишиться вічним і вічно буде впливати на душі, що шукають миру через внутрішній зв’язок з Богом, і жодної хвилини не вагаюсь у тому, що це вчення бути незгасним маяком на звивистому шляху нашого прогресу.
М. ПИРОГОВ.
Темою нашої постійної рубрики з нагоди Року віри ми обрали дуже дотичну до нашого повсякденного життя сферу медицини. Медицина у всі часи була пов’язана з релігією, а релігія з лікуванням. І це не випадково, оскільки і релігія, і медицина стоять біля витоків життя і смерті.
Стосунки в галузях віри та медицини, м’яко кажучи, завжди були непростими. Тому що медичній сфері були і нині є протиріччя щодо первинного задуму Творця (питання абортів, евтаназії, стовбурових клітин тощо).
Але чи насправді медицина і Церква з її вірою у Бога є ворогами? Російський учений Ломоносов вважав, що наука та релігія – це доньки одного батька і тому не можуть сперечатися. Церковна історія дає нам багато прикладів такого дивовижного симбіозу – це і святий великомученик Пантелеймон, і святий Агапіт Києво-Печерський, і мати Тереза, та й чимало видатних сучасних лікарів, які є практикуючими християнами.
Турбота про людське здоров’я – духовне й тілесне – закладена в основі християнства. Біблійне ставлення до медицини найповніше виражено у книзі Ісуса сина Сираха: «Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи: від Вишнього – здатність лікаря… Господь із землі ліки виводить і розумний муж не нехтує ними. Це ж він бо людей обдарував знанням, щоб вони прославлялися його ділами дивними… Сину, в недузі твоїй не побивайся, лише молись Господеві, і Він тебе оздоровить. Залиш гріховне життя, свої руки випростай, від усякого гріха очисти своє серце… А й лікаря примісти, бо й він Господом створений, хай тебе не полишає, бо й його ти потребуєш: стається не раз, що одужання в їхніх руках перебуває. Та й їм слід так само до Господа молитися, щоб ними він зволив подати полегшу і принести одужання для рятунку життя». (Сир. 38, 1-2, 6-10, 12-14
Ісус Христос, проповідуючи Добру новини, також лікував (оздоровляв) людей, піклуючись не лише про тіло, а й про душу. За словами Христа, Він лікував «цілу людину».
Упродовж історії медицина і віра були нероздільними. Ще в Середньовіччі, як пишуть історики, після чергових епідемій наступав «духовний підйом». Людству вдалося побороти віспу, подолати чуму, але з’явилися нові загрози – СНІД, онкологічні та серцеві хвороби, які займають першість смертності людей. Чи не тому світила від медицини взялися дослідити питання, як на здоров’я може впливати віра. Почали з цілком очевидних речей – «віра приносить полегшення у хворобі». Але переломними стали висновки досліджень епідеміологів Чиказького університету. Вони шокували: показник смертності людей, що регулярно відвідують церкву, на 25 відсотків нижчеий ніж у осіб, які не є практикуючими віруючими. Стало зрозуміло, що релігійні люди живуть довше.
Щоб зрозуміти різницю в стані здоров’я віруючих і невіруючих осіб, учені проаналізували складові релігійного експерименту. На підставі томографічних знімків дійшли висновку, що молитва збільшує активність певних ділянок мозку і підтримує захисну реакцію організму. Релігійні переживання можуть знизити пульс та кров’яний тиск і навіть зменшити наслідки стресу. А на поліпшення роботи серця може впливати така «абстрактна» річ, як прощення. У дієвості молитви переконані не тільки лікарі, а й пацієнти. 84% американців стверджують, що молитви за своїх ближніх можуть позитивно вплинути на їх одужання. І навіть більше: 74% респондентів уважають, що так відбувається, якщо молитися за абсолютно чужих людей.
Знання, помножені на віру в Бога, були основним знаряддям вітчизняних лікарів. Яскравий приклад людини віри і лікаря від Бога – хірург, професор медицини Микола Пирогов. Та й чимало наших сучасників є людьми віри, йдучи до важкохворих чи проводячи важливі операції, вони звертаються за допомогою до Бога і часто розповідають, що відчувають під час операцій ніби їхньою рукою хтось керує.
А коли йде мова про те, чи варто в традиційні лікарні впускати духовність, хорошим рецептом буде рада святої Матері Терези з Калькутти. У своїх роздумах вона писала, що вершиною духовності і віри є надання спраглому хворому склянки води.
