Сьогодні, 18 квітня, у Велику п’ятницю Страсного тижня, у Марійському духовному центрі Зарваниця відбулася Хресна дорога, яка зібрала велику кількість вірних, священників і семінаристів. Очолив молитовну ходу архиєпикоп-емерит Василій Семенюк після Вечірні із виставленням Плащаниці. У цей непростий час війни прочани прибули до святого місця, щоб молитися за справедливий мир для України, за воїнів, які боронять нашу землю, за полонених, зниклих безвісти та за упокій душ полеглих героїв.
Особливістю Хресної дороги стала театралізована постановка Страстей Христових, яку підготували брати з Тернопільської духовної семінарії. Семінаристи роздумами та співом доповнили молитовний настрій, допомагаючи вірним пережити страждання Ісуса і водночас задуматися над власним життям.
У своїй проповіді кир Василій Семенюк звернувся до вірян зі словами: «Ідучи цією Хресною дорогою, ми заносили щиру молитву за Україну — за її цілісність, за незалежність, за мир, за наших героїв, які своїми грудьми захищають кожного з нас. Ми молимося за полонених, за тих, хто пропав безвісти, за тих, хто поклав своє життя за нас і за нашу державу. Ми повинні про них пам’ятати, бо ця пам’ять — вияв любові й вдячності».
Архиєрей наголосив на великій Божій любові, яка виявляється у жертві Ісуса Христа: «Молитва, родино моя, — це велика любов Господа Бога до нас. Сам Син Божий став людиною і прийняв страшні муки, наруги, і врешті — хресну смерть. Його бичують, терновим вінцем вінчають, плюють, насміхаються з Нього, а Він мовчить і все терпить. Чому? Бо любов Його до нас безмежна. Він падає під хрестом, але знову встає. Все терпить до кінця, бо хоче спасти кожного з нас».
Кир Василій провів паралель між страстями Христовими та сьогоднішнім стражданням українського народу: «Сьогодні наша Ненька Україна йде хресною дорогою. Наш народ несе свій хрест — важкий, кривавий, але не сам. З нами наші воїни, волонтери, кожен, хто в різний спосіб допомагає: молитвою, фінансово, словом підтримки. Але Господь чекає від нас ще більшого — покаяння, ревності у вірі, неприйняття байдужості. Бо байдужість — це теж хрест. Це гріх у час війни. Ми — діти світла, ми — українці, і ми не можемо стояти осторонь, коли вирішується доля нашої держави».
На завершення архиєпископ-емерит Василій закликав присутніх до жертовності, активної підтримки армії та постійної молитви: «Любімо Україну! Любімо свій народ! Помагаймо армії, як можемо — не тільки грошима, а й молитвою, щоденними жертвами, добрими справами. Бо зараз вирішується не лише доля України, а й майбутнє наших дітей і наших сердець. Пам’ятаймо: ми — під покровом Пресвятої Богородиці. І вона не залишить свій народ без опіки».
пресслужба архиєпархії
