Сьогодні народився нам
у місті Давидовім Спаситель,
він же Христос Господь (Лк. 2, 11)
Всесвітліші та всечесні отці, преподобні брати і сестри монаших спільнот, брати семінаристи, дорогі мої брати і сестри нашої митрополичої спільноти! Вітаю усіх Вас нашим християнським різдвяним вітанням:
Христос рождається!
Дорогі в Христі! Разом з вбогими простими пастирями, на звістку ангела Божого, поспішаємо сьогодні до вифлиємських ясел де Діва зложила свого новонародженого Сина. «В яслах положила, сіном притрусила – Господнього Сина» – оспівує цю подію наша колядка. До цих ясел не йдуть а поспішають, бо людство очікувало занадто довго на Його народження, отож сповнене радістю, що Божа обітниця здійснилася. Ми також розділяємо цю радість співаючи сьогодні: «До Вифлиєму спішім всі нині, Бога витаймо в бідній яскині». Ці ясла є перетворені у незвичайний вівтар, на який є покладений Пожертвуваний від початку – Первородний. Святий Августин виклав значення цих ясел нечуваною досі думкою : «Ясла – це місце де тварини знаходять свій корм. А тепер у яслах лежить Той, хто сам назвав себе істинним хлібом, що зійшов з Неба – істинною поживою, якої потребує людина».
Той хто народжується у Вифлиємі юдейському є знаком: «І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах». (Лк. 2, 12) Боже Дитя приходить як знак миру, щоб примирити творіння з його Творцем, щоб своєю покорою надолужити бунт цього творіння та привести його до втраченої колись гармонії з Сотворителем. Саме в цьому полягає обітниця яку Христос сповняє своїм народженням, та котру ангели оспівують гімном «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.» (Лк. 2,14)
Таємниця Різдва і його драма стають вкотре реальністю не лише в бідній вифлеємьскій стаєнці, не лише в яслах наших сердець де народжується Дитятко Ісус, але водночас і в історії нашого народу. Завжди таємниця Різдва має своїх Іродів, які бажають смерті усього того, що є добрим і світлим, бажають збити з дороги правди тих, хто йдуть за світлом Вифлеємської зірки. Але водночас драма Різдва має завжди ангелів, які сповіщають Божу радісну звістку по цілому світі. Різдво має вбогих пастирів, які готові почути ангельський голос. Різдво має тих, що шукають правди і йдуть за нею до кінця, до вбогих вифлеємських ясел, де народжується наше Спасіння.
Наша Східна Церква звіщає сповнення обітниці приходу Месії у світ торжественним співом «З нами Бог розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог». Цей чудовий святвечір – наповнений співом наших сентиментальних коляд та взаємними побажаннями – пригадує нам, що Бог став людиною один раз, у Вифлеємі, але з того часу вже більше не перестав бути людиною. Боже народження дано нам на усі 365 днів року, не лише на один вечір, бо Бог є близько нас кожного дня, він є Емануїлом – Богом з нами.
У цей святвечір ми пригадуємо собі цю правду і є особливо на неї вразливими. Ділимося просфорою яка, як посмішка чи любов не може бути ніким затримана. Може бути лише прийнятою в дар та передана іншому. Ніхто не купує її виключно для себе щоби нею насититися. Просфора є хлібом який беремо щоби ним поділитися. Ділимося щоб зламати перешкоди створені людськими руками, а одночасно щоб показати любов готову до прощення, до прийняття іншої особи.
Сьогодні хотів би поділитися цією просфорою з кожним із вас. Нехай Різдво Христове завітає, до кожного дому радісною колядою і спільною молитвою за наш народ. Нехай прийде в серце кожного хто далеко від рідної домівки, до усіх наших матерів, батьків, дідусів і бабусь, які далеко на чужині, до усіх синів і доньок нашого народу, аби Господь дозволив їм повернутись до своїх домівок, прийти до свого домашнього Вифлеєму, щоб відродити єдність своїх сімей.
Хочу поділитися цією просфорою з кожним українським воїном, який боронить свободу та мир нашої держави на східних кордонах України у протистоянні зі злом, щоб йому завжди сяяло світло Вифлеємської зорі, світлом пам’яті усіх героїв України. Особливо хочу поділитися нею з усіма нашими волонтерами; нехай радість Різдва наповнить їхні серця, які подібно різдвяних ангелів завжди мають, що сповістити та передати нашим воїнам. Хочу поділитися цією просфорою з усіма біженцями та переселенцями яких лихоліття війни позбавили власного дому. Нехай новонароджений Христос наповнить світлом їхнє життя. Найбільше хочу поділитися нею з дітьми, яких війна хоче позбавити дитинства та мирного неба. Нехай новонароджений Ісусик стане вашим найбільшим приятелем любі діти. Особливо хочу поділитися цією просфорою з батьками – матерями які у цей трагічний рік втратили найдорожче – власних дітей. Нехай Новонароджений підкріпить вас у вашій непоправній втраті та дасть новий сенс вашому життю.
Нехай радість Різдва запанує в наших серцях, щоб ми як царі, сміливо йшли за світлом зірки до Вифлеєму, де народжується правда і справедливість, самопожертва та любов, де народжується наше Спасіння, де народжується Христос якого ми прославляємо словами: « Ісусе милий ми небагаті золото-дари не можем дати, та дар цінніший несем від мира, це віра серця і любов щира».
Христос рождається! Славімо Його!
Благословення Господнє на Вас!
†Василій Семенюк,
архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський
Дано в Тернополі
при архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
навечіря празника 21 грудня 2014 року Божого
