ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
АРХИЄПИСКОПА І МИТРОПОЛИТА ТЕРНОПІЛЬСЬКО-ЗБОРІВСЬКОГО ВАСИЛІЯ (СЕМЕНЮКА) УЧАСНИКАМ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА У КОНТЕКСТІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ РЕАЛІЙ»
Тернопіль 24 – 25 квітня 2015
Дорогі учасники конференції!
Переживаємо спільно 2015 рік, який у всіх відношеннях виглядає роком дуже особливим у історії нашого суспільства та держави. Рік насичений великою кількістю знакових подій та змін для українського народу. Вірю, що в майбутньому, цей рік займе особливе місце в історії України з огляду становлення та розвитку та утвердження її державності. Може він стати своєрідним водорозділом української історії. Український народ у цьому році визначається з базовими цінностями, що мали б лягти в основу побудови його майбутнього національного світогляду. Багато наших співгромадян мають нагоду призадуматися над засадами державного будівництва, моральними та національними цінностями.
Виглядає, що зовсім не випадково, саме у цей рік випали два визначних ювілеї які зазначені у підтемі сьогоднішньої конференції. Першою подією є 150 – річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького. Синод єпископів УГКЦ проголосив 2015 рік роком митрополита Андрея. Ініціативу синоду підтримала державна влада, наукова та культурна громадськість. На протязі року заплановано велику кількість заходів, що мають на меті заново відкрити постать «Великого митрополита» для багатьох українців. Сьогоднішня наша наукова конференція є одним з таких заходів. Вона, завдяки відкриттям науковців та дослідників, дозволить нам не лише популяризувати цю постать, але й відкрити невідомі риси великого сина українського народу, який творить без перебільшення цілу «епоху» в історії України. Маємо нагоду згадати та пильно придивитися до особи митрополита – велетня духу, якого назвали Мойсеєм українського народу. Його могутня постать перевела наш народ через дві світові війни. Він не втрачав відваги та віри попри всі обставини, що історично часто складалися не на користь українців. Сьогодні бачимо, що його віра не була даремною, бо Україна вижила попри все.
Озираючись на його величезну спадщину, що сформувалася на протязі десятиліть, дивуємося наскільки всеохоплюючим може бути життя однієї людини. Жодна ланка релігійного, культурного та національного життя українців не випала зі сфери зацікавлень Митрополита. Про це свідчатить велика кількість наукових досліджень уже присвячених особі митрополита Андрея. Він був відомим серед своїх сучасників як знаний науковець, шанувальник української культури та глибокий знавець самобутності української душі, меценат та мистецтвознавець, правдивий патріот та просто людина праведна, що ще за життя мала опінію святості серед своїх сучасників. Його цінували та до нього прислухалися такі люди як цісар Франц-Йосиф та Іван Франко; остерігались – по черзі: царські, польські, радянські шовіністи та загарбники. Він був аристократом не лише за походженням але й за способом життя. Одночасно був митрополит Андрей людиною стриманою та покірною – як личить правдивій «людині божій». Він ніколи не знеохочувався, довіряв Божому Провидінню в усіх випробовуваннях, яких випало на його долю немало. Він був правдивим «знаком», що його Бог дав українцям на дорозі до побудови власної державності. Так само як і для своїх сучасників, і сьогодні він продовжує залишатися прикладом та зразком людини що жертвує своє життя для загалу, вміє жити таким життям та у цьому вбачає своє найвище призначення. Можемо його назвати мужем правди, який був завжди та в усьому їй вірним. Сьогоднішнє наше зібрання науковців релігіє знавців має на меті відповісти ще глибше на запитання «Ким був митрополит Шептицький?». Вірю що до переліченого вже, багато з вас можуть чимало додати.
Інша постать що притягує нашу увагу є не менш знаковою. Це постать патріарха Йосифа Сліпого, нашого визначного земляка. 11 квітня 2015 року минула 70 річниця трагічних подій початку ліквідації УГКЦ. Саме цього весняного дня у 1945 році, за наказом сталінського режиму, було заарештовано митрополита Йосифа (Сліпого) та всіх греко-католицьких єпископів у Львові та Станіславові.
Патріарх Йосиф став наступником митрополита Андрея на Галицькому митрополичому престолі. Сам митрополит його обрав ще за життя, оскільки пророче передбачав що настає час випробувань для УГКЦ, а отже особа яка зможе попровадити її через ці випробування мала б бути наділена особливими якостями. Митрополит не помилився у своєму виборі. Патріарх Йосиф продемонстрував великий приклад незламності з гідністю витримавши десятки років важкого ув’язнення. Після свого звільнення, опинившись на Заході, він був живим свідком переслідуваної Церкви у СРСР. Його поява на Заході оживила релігійне життя української діаспори. Він продовжив починання свого великого попередника, усюди засновуючи осередки українського культурного та релігійного життя. Патріарх був людиною що не спочивала, не зважаючи на свій старечий вік. Для багатьох він довгий час був живим символом незламності цілої переслідуваної церкви, що давав надію на її відродження. У ці пасхальні дні згадуємо що після хреста приходить воскресіння.
Молюся щоб Бог і надалі посилав Україні натхнених мужів що будуть вести наш народ дорогою правди. Прошу щоб самопожертва та незламність – риси митрополита Андрея та патріарха Йосифа, закорінилися в українському народі та знайшли собі гідних послідовників. Зичу усім учасникам конференції плідної праці. Нехай Провидіння Боже вас провадить у пошуках правди та істини які мають стати світлом для нашого народу. Благословляю усіх тут присутніх словами архієрейської молитви «Христе – Ти світло істинне, що освячує і просвічує кожну людину, яка приходить у світ».
Тернопіль, 16 квітня 2015 р. Б.
+ ВАСИЛІЙ (Семенюк)
архиєпископ та митрополит Тернопільсько-Зборівський
