Дорогі у Христі брати і сестри,
“Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам” (Мт 6, 14).
Вступаючи у благодатний час Великого посту, у якому Бог хоче нас освятити, просвітити світлом правди, звільнити нас від рабства гріха та подарувати надію, візьмімо до серця ці слова Святого Євангелія. Сорокаденний Піст – це час покаяння та духовного зростання у вірі. Через дотримання посту, Церква прагне привести усіх нас до правдивого примирення з Богом та братами, щоб ми були гідними поклонятися страстям Господнім та Його Славному Воскресінню.
Розпочинаючи святу Чотиридесятницю, сьогодні, у Неділю Всепрощення, перш ніж у кожному храмі нашої архиєпархії ми зберемося на богослужіння, аби за давньою традицією, попросити один одного прощення, схиляю свою голову та звертаюся до всіх моїх співбратів у єпископстві, священиків, членів монаших згромаджень та до кожного вірного словами перепрошення: “Благословіть, отці, брати і сестри, і простіть мені грішному, чим я згрішив у цей день і по всі дні життя мого словом, ділом, думкою і всіма почуттями моїми”. Рівно ж прошу про прощення у Христа Спасителя, щоб розп’яття, на якому Він віддав за нас своє життя, стало насправді нашим спасінням, нашим благословенням, а Його ранами ми зцілилися.
Молюся сьогодні, аби Господь відновив чуйність наших сердець, спонукав до пошуків втраченого раю, пошуків ближнього, якого ми образили. Ми повинні взаємно визнати свої гріхи і пробачити їх. Лишень тоді зможемо звільнитися від тягарів та образ, дивиться одне одному в очі як християни, як брати, і будувати християнську Україну.
Звертаюся також до кожного, хто має стосунок до непорозуміння, яке виникло на парафії Володимира і Ольги (масив “Дружба”), із закликом подолати його та просити Бога, щоб Його мир залишався у наших серцях. Ситуація, що склалася, не повинна виникати між християнами. Звертаюся до кожного чинити згідно нашої християнської віри: шукати в першу чергу те, що об’єднує, а не розділяє; вибачити образи, знайти силу зберегти мир і спокій; зробити крок до ближнього, зібратися спільно усім, відмовившись від особистих амбіцій, знайти компроміс на добро цілої парафіяльної спільноти. Вболіваю за Вас та молюся, щоб Господь дарував нам більше здібності почути одні одних, любові та мудрості. Нехай Христос та Його приклад стане мірилом наших учинків.
Благословення Господнє на Вас!
владика Василій СЕМЕНЮК,
архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ
