Двоє учасників VIII Міжнародної пішої прощі мігрантів та їхніх родин взяли шлюб у Зарваниці 10 серпня. Ольга і Дмитро Нановські з-під Бершаді Вінницької області одружилися ще в 1970 році, але не були вінчані. А паломницька дорога допомогла їм утвердитися в думці про важливість таїнства Вінчання. Подружжя має трьох дітей і онуків. Разом з іншими паломниками вони вирушили на прощу з Самбора до Зарваниці, оскільки Ольга раніше працювала за кордоном.
У неділю учасники VIII Міжнародної пішої прощі мігрантів та їхніх родин узяли участь у Божественній Літургії в соборі Зарваницької Божої Матері, яку очолив о. Ігор Козанкевич.
“Перше, що треба зробити, щоб отримати від Бога, – прийти до Нього. Ісус чекає, і радіє, коли побачить. Друге, що Ісус хоче, – віри. Якщо ми довіряємо комусь кермо нашого автомобіля, то ми не мусимо “підкеровувати”. Вірити – це також бути Богові вірним. Не чекаємо, а виконуємо заповіді. Живіть вірою і давайте свідчення у своєму серці і у своїх вчинках”, – звернувся отець Ігор до прочан.
У Зарваниці паломників вітав сотрудник Марійського духовного центру «Зарваниця» о. Андрій Шалай. Він закликав паломників, які прийшли до святого місця, довірити Господу і Богородиці свої проблеми й потреби, а для цього – насамперед повірити Богові. “Я не вимагаю від вас великої віри. Господь ніколи не говорить про велику віру. Господь говорить: «Майте віру, як гірчичне зерно». Тому я вас дуже заохочую: довірте Богові все, що маєте: свою дружину, дітей, проблеми, зокрема у непростій праці за кордоном”, – зазначив о. Андрій.
Паломники провели у Зарваниці фестиваль мігрантської творчості “Моя віра – моя сила”.
До прочан через скайп-зв’язок звернувся виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ о. Василь Поточняк. “Завершення прощі із Самбора до Зарваниці – це, по суті, початок іншої вашої прощі, – прощі до Бога, прощі вашого життя. Завершуючи пішу прощу, вступайте в духовну прощу життя. Ми бачили основне: у центрі прощі був Господь. Як Бог у центрі, то у людини з’являється сила, а страх проходить, – зазначив о. Василь Поточняк. – Дорогі паломники, ви маєте відчути, що кожен з вас Богові потрібний. Повертаючись додому, зауважте, що саме на прощі ми навчилися любити людину, що людина – це джерело, що там, де людина, там радість і благодать. Де Божа людина – там щастя. Тому не уникайте людей, особливо в перші дні. Намагайтеся в них постійно бачити Божу присутність”.
Протягом прощі, яка тривала 10 днів, паломників найбільш вразив прийом у с. Писарівка. Мешканці села, в якому залишилися заселеними тільки 24 хати, прийняли і розмістити у своїх домівках триста прочан. Місцевий священик – о. Ігор Сорокаум, храм Архистратига Михаїла, гостинно привітав прочан, закликав їх нести славу Божу. “Розповів вам одну історію про сім’ю, в якій була хвора дитина, хлопчик. А батьки не мали коштів на лікування. Одного ранку ввечері на кухні чоловік каже до дружини: нам, певно, тільки якесь чудо допоможе. Це почула менша сестричка. Вона витрясла всі свої копійки, пішла в аптеку і каже: “Тітонько, продайте мені чудо. Тато з мамою кажуть, що у мого братика щось у голові і йому тільки чудо допоможе”. І так Бог учинив, що в тій аптеці був відомий нейрохірург, якого вразив порив дівчинки. І він провів успішну операцію. Це чудо було в тій маленькій дитині, в її бажанні. Я би хотів зичити і вам, щоб ви здобули ось таке чудо – чудо християнської любові і поваги одне до одного. І Господь не забариться із доброю новиною до вас”, – відзначив о. Ігор.
