Жителі села Золота Слобода Козівського району 14 жовтня відсвяткували особливий день. Виповнилось 115 років місцевій святині – церкві Покрови Пресвятої Богородиці.
З нагоди такої визначної події на запрошення настоятеля храму отця Остапа Луціва на празник завітали священики Козлівського деканату на чолі з отцем-деканом Романом Гуком, отці із Зарваницького деканату та священики з міста Тернополя.
У святковий день до церкви прийшло багато слободян та гостей з усієї Тернопільщини. Після відправи отець Остап Луців подякував людям, які прибули на ювілей церкви, отцю-декану та священикам, церковному комітету, хористам та сільській громаді, благодійникам та меценатам, які дбають про храм та підтримують його.
Далі усі вийшли на церковне подвір’я. Священики урочисто освятили воду та прапори. З нагоди свята цього дня освятили дзвін Покрови Пресвятої Богородиці, який пожертвував для храму меценат, директор ПАП «Нива» Михайло Кошеля. Тож тепер слободян скликатимуть на відправу аж три дзвони. Історики розповідають, що колись у старовинній кам’яній дзвіниці, спорудженій ще у 1822 році було аж п’ять дзвонів. Аби врятувати їх від ворогів, селяни закопали їх у надійному місці. Однак досі цю схованку не знайшли.
Також у день ювілею духовні отці освятили таблиці з прізвищами священників, які служили на парафії у Золотій Слободі, аби зберегти їх у пам’яті майбутніх поколінь. Парафіянам роздали на задку пам’ятні листівки з історією села церкви та розповіддю про свято Покрови Пресвятої Богородиці. Над буклетом працювали Ярослава Гайдукевич, Володимир Булін та Володимир Ткач, за кошти якого були виготовлені листівки.
У сонячний погожий день, здавалося, весь світ довкола радів цьому чудовому ювілею, а Господь благословив його з небес. На подвір’ї храму відчувалася особлива благодать.
Наша церква має давню і славну історію, – каже отець Остап. – Вона є справжньою окрасою нашого села. Проект побудови храму привіз аж з Риму Роман Сидорак. Він і заклав його перший камінь. У часи війни святиня була частково зруйнована, а Літургію у ній відправляли таємно. На щастя, у 1990 році церкву відновили та відремонтували завдяки старанням активістів Володимира Ткача, Івана Грицили та Федора Коваліва. Вдалося навіть врятувати старовинні розписи на стінах святилища. А ще у храмі збереглося старовинне Євангеліє 18 століття, яке передавали з покоління в покоління сільські священики.
Сьогодні церква залишається тим осередком духовності, який береже та зцілює серця і душі жителів села. Сюди приходять поділитися радістю та горем, тут шукають поради і звертаються з молитвами до Всевишнього. Сподіваємось, стоятиме вона ще не одну сотню років і оберігатиме село від всіляких бід та незгод.
Юля ТОМЧИШИН
