“Раз добром нагріте серце вік не прохолоне, писав український геній Тарас Шевченко. Нині ця фраза для багатьох, насправді, ілюструє наше зранене і зболене суспільство. Серед воєнного буревію, з трагедіями, втратами, руйнуваннями наших міст, сіл, а щонайголовніше – людських доль, ми часто не помічаємо тих, чиє життя було і є непростим – людей з особливими потребами, літніх-одиноких осіб, сиріт. Для них потрібно не багато – подати руку допомоги у важку хвилину, сказати добре слово підтримки, або просто щиро поглянути у вічі, посміхнутись. Вони пам’ятатимуть це довіку, згадуватимуть завжди з теплом у серці.
У липні цього року небо особливо усміхалося над Петриківським дитячим будинком-інтернатом – адже там відбувся духовно-творчий табір «Веселі канікули з Богом», який з благословення о. Ореста Павліського організували волонтери спільноти «Іскра Любові», що при архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі. До спільної праці з любов’ю долучилися й брати-семінаристи з Братства Милосердя Тернопільської вищій духовній семінарії ім. Патріарха Йосифа Сліпого.
Тема табору – “Скарб Слова” – стала ключиком до сердець дітей, у яких протягом шести днів з великою ніжністю і мудрістю сіялися зерна Божого Слова.
Кожен день розпочинався молитвою та Божественною Літургією, яку служили о. Андрій Гураль (капелан інтернату) та о. Олег Винник. Святе Письмо ставало живим джерелом сили. Під час інтерактивних занять читали Євангеліє, слухали катехизи, розважали над Божими істинами. На завершення табору, після суботньої Літургії відбулася молитва на оздоровлення та благословення мощами великомученика і цілителя Пантелеймона.
Діти активно брали участь у квестах, іграх, майстер-класах, бансах, водних забавах, співали, малювали, а головне – раділи в любові та спільноті. Кожна хвилина була наповнена сміхом, щирістю та дитячою довірою.
Особливо зворушливим став візит до табору архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Теодора Мартинюка. Літургія та проповідь про святих Бориса і Гліба була глибокою, щирою та водночас дуже доступною – настільки, що кожне дитяче серце відкрилося до слухання. А його безпосереднє спілкування з молоддю з особливими потребами стало джерелом щирих емоцій і невимовної радості.
26 липня відбулася ще одна світла подія – до нас перед черговою поїздкою на Схід завітав капелан-волонтер о. Василь Корендій, який відслужив молебень до Пресвятої Богородиці. Після молитви учасники табору урочисто передали отцеві вироби та малюнки, які з любов’ю готували на майстер-класах для наших захисників та захисниць на передовій. Кожна аплікація, листівка й виріб – були створені з молитвою. Особливо зворушила праця вихованиці з м. Дружківка (Донецька область), яка творила кожну річ, промовляючи в серці молитви за воїнів.
А що за канікули без смаколиків? Завдяки добрим і щедрим серцям доброчинців, кожного дня діти ласували йогуртами, соками, фруктами, печивом, піцою, цукерками і – за традицією – щодня насолоджувались морозивом.
Щиро дякуємо нашим благодійникам за щедру підтримку та молитви: владикам Теодору Мартинюку та Володимиру Фірману, отцям Оресту Павліському та Василю Корендію, ПрАТ «Тернопільський молокозавод», добродійкам Наталі та Галині, та всім, хто відкрив серце на потреби дітей.
Особлива подяка – аніматорам, які день за днем щиро, терпеливо й з великою любов’ю творили справжнє диво поруч із дітьми. Ви – Божі руки в дії!
У ці дні ми відкрили справжній скарб – Боже Слово, яке не просто читають, а яким живуть. А разом з ним – любов, спільнота і радість, що зігріває довго після завершення табору. І найважливіше: ми знайшли Його у спільноті, у дружбі, в щирих усмішках і обіймах.
Дякуємо всім, хто долучився до організації табору, хто молився, підтримував, служив, творив любов! Разом – ми Церква, яка живе, радіє і несе світло, добро та любов тим, хто потребує його найбільше.
Повідомила Валентина Конотопська
