Проповідь на Неділю розслабленого про сімейні цінності

Христос воскрес!

Дорогі в Христі брати і сестри. Час, який переживаємо сьогодні – час військового протистояння. Але, слід звернути нашу увагу, на ще одне протистояння, яке ведеться вже не одне тисячоліття, а в теперішньому часі набирає все більшої загрози. Це загроза, яка походить від ще більш небезпечного ворога. Цей ворог майстерно замаскований, це – диявол, який намагається знищити не тільки тіло, але занапастити людську душу. Споконвіків бореться він проти Христової Церкви.

Одним з найбільш небезпечних аспектів цієї боротьби у сучасній світовій історії є нищення ним християнських цінностей сім’ї, а разом з тим і самої сім’ї та подружжя, як Божої установи.

Ще св. Іван Золотоустий охарактеризував християнську сім’ю, як Домашню Церкву. Отже, якою буде християнська родина, такою і буде Христова Церква. Тому ворожі сили намагаються на всілякі способи позбутися присутності Бога у подружжі та сім’ї. І на превеликий жаль, це в якійсь мірі їм вдається. А причиною є наші гріхи та наша духовна недбалість щодо пізнання та поглиблення незмінних християнських засад у відношенні до подружжя та сім’ї, як Божої установи.

Часто навіть ми християни, не усвідомлюючи цього, беремо участь і співдіємо у тому диявольському плані. Позбавляємо християнських цінностей сім’ю, через підтримання та поширення сучасної гендерної політики. Наслідки такої загрози, через цю гендерну політику, болюче відчула Церква у Західній Європі та Америці, про це неодноразово наголошує Святіший Отець Франциск та звертали увагу його попередники у своїх пастирських посланнях.

Дякувати Богу, ситуація, що до цієї проблематики в Україні, ще не є такою трагічною. Але, як зазначає Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав, коли ми не протистоятимемо цій руйнівній диявольській гендерній політиці, то в найближчому майбутньому це нещадно вдарить по християнських родинах та по нашій Христовій Церкві в Україні.

Певними аспектами цієї гендерної політики є – відкиненя вчення про людську статевість, як Божого дару і великого потенціалу, який людина має використати згідно Божого плану. Статевість, в даному випадку, зводиться тільки і виключно до статевого потягу. І в такому розумінні стає „товаром” для обміну між людьми. Також, в ім’я так званої свободи є намагання відділити статеві стосунки від подружжя, а в самому подружжі – відділити їх від дітородження. Це стимул до розвитку контрацептивного виробництва, а надалі – збільшення кількості абортів. Тим самим, знівельовується підставове покликання жінки до материнства, виставляється жінку за межі сім’ї. Коли сучасні жінки забувають про своє найважливіше покликання – материнство, де вони повинні бути берегинями родинного вогнища, а чоловіки лякаються відповідального батьківства, де вони, в свою чергу, мають бути головою сім’ї та де саме на них є покладена відповідальність за родину, тоді гріх паралізує подружжя і воно перестає бути тим правдивим християнським подружжям в Божому задумі.

І таке подружжя вподібнюється до того розслабленого, про котрого ми чули в сьогоднішньому читанні Євангелія. Цей чоловік тридцять вісім років плекав надію на оздоровлення. Мабуть випробував всі можливості і готовий був на все заради одужання, однак тільки Ісус Христос змилосердившись допоміг йому.

Так само і подружжя, котре через гріх відвернулося від Бога, зазнає жахливого спотворення у всіх сферах свого існування. Подруги, як той розслаблений, відчуваючи на собі гріховний параліч, хоч мають велике бажання створити щасливу сім’ю, не в змозі власними силами здійснити це прагнення. Шукаючи порятунку та помочі не в Бозі чи поза Його Церквою, таке подружжя ще більше погрішує своє становище, воно є чим завгодно, але не подружжям у Божому плані. Бо правдиве подружжя, як зазначає Кодекс канонічного права це: «Подружній союз, в якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, спрямований своїм природнім характером для добра подружжя і для народжування і виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності таїнства» (кан.1055, §1).

Тому Ісус Христос, особливо в цей рік Божого милосердя, прагне дати шанс і запитує кожне християнське подружжя, котре паралізоване тяжкими гріхами: «Чи Бажаєш одужати?» Отже, відповідь за нами. Чи запросимо ми знову Бога у своє подружжя, сім’ю, дім, родину? Пам’ятаймо однак, що Господь був присутній між нами в часі уділення Святої Тайни Подружжя та аж до часу, коли тяжкий гріх позбавив нас Його присутності у нашому подружжі.

Тож через спільну родинну молитву, недільну Святу Літургію, Святі Тайни Покаяння та Євхаристії, жертвенну любов подругів один до одного, відповідальне батьківство та материньство, відновім Божу присутність у нашому подружжі, сім’ї та родині. Дозвольмо Богові посісти центральне місце у нашому подружжі. Амінь.

о. Мирон Сачик

комісія в справах родини Тернопільсько – Зборівської Архиєпархії УГКЦ

N.B  У неділю, 22 травня, о 14.30, у парку Слави м. Тернополя розпочнеться марш сімей на підтримку родинних цінностей в Україні. Запрошуємо усіх, хто розділяє ці цінності, долучитися до даної акції. ОРГАНІЗАТОРИ ЗАПРОШУЮТЬ УЧАСНИКІВ ПРИЙТИ У ВИШИВАНКАХ.